Житіє преподобних Мартініана, Зої та Фотинії (Світлани)
Преподобний Мартініан з 18 років оселився в пустелі, поблизу міста Кесарії Палестинської, де пробув у подвигах і безмовності 25 років, удостоївшись благодатного дару зцілення хвороб. Однак ворог не залишав пустельника, наводячи на нього різні спокуси. Якось жінка-блудниця посперечалася з розпусними людьми, що спокусить святого Мартініана, слава про доброчесне життя якого поширилася містом.
Вона прийшла до нього вночі під виглядом мандрівниці, просячи ночівлі. Святий впустив її, бо погода була непогана. Але ось лукава гостя переодяглася в дорогий одяг і почала спокушати подвижника. Тоді святий вийшов з келії, запалив багаття і став босими ногами на палаючі вугілля. Він казав при цьому собі: «Важко тобі, Мартініане, терпіти цей тимчасовий вогонь, як же ти терпітимеш вічний вогонь, приготований тобі дияволом?» Жінка, вражена цим видовищем, покаялася і просила святого наставити її на шлях спасіння. За його вказівкою вона вирушила до Вифлеєму, до монастиря святої Павли, де у суворих подвигах прожила 12 років до своєї блаженної кончини. Ім'я жінки було Зоя.
Зцілившись від опіків, святий Мартініан пішов на безлюдний скелястий острів і прожив просто неба кілька років, харчуючись їжею, яку йому час від часу привозив один корабельник, а преподобний плів для нього кошики.
Якось під час сильної бурі розбився корабель, і до острова, де рятувався святий Мартініан, хвилі принесли на уламках корабля дівчину на ім'я Фотинія. Святий Мартініан допоміг їй вибратися на острів. "Залишайся тут, - сказав він їй, - ось хліб і вода, а за два місяці приїде корабельник", - а сам кинувся в море і поплив. Два дельфіни винесли його на сушу. З того часу блаженний Мартініан став вести життя мандрівника. Так тривало два роки. Одного разу, прийшовши до Афін, святий захворів і, відчуваючи наближення кончини, увійшов до храму, ліг на підлогу, закликав єпископа і попросив поховати своє тіло. Це сталося близько 422 року.
Блаженна дівчина Фотинія залишилася жити на острові, де і провела на самоті 6 років, а потім віддала Богові душу. Кончину її відкрив той самий корабельник, який привозив їй, як і преподобному Мартініану, їжу. Він перевіз тіло блаженної Фотинії до Кесарії Палестинської, де воно було з честю поховано єпископом і клиром. Пам'ять преподобних Зої та Фотинії святкується того ж дня.