Свята Ксенія Міланська
Преподобна Ксенія жила в Римі у V ст. Вона походила зі знатної християнської родини і в хрещенні була названа Євсевією. Дівчина прагнула присвятити свою чистоту Господу Ісусу Христу, та батьки наполягли на заміжжі. У ніч перед весіллям Євсевія втекла з дому з двома своїми служницями й вирушила морем до Александрії. Прибувши на о. Кос, вона почала називати себе Ксенією, що означає «чужинка».
Свята здіймала руки до Бога, благаючи послати і наставника, який керував би нею на шляху спасіння. I як колись св. Феклі [7 жовт. ] був посланий ап. Павло, так і Ксенія, за Промислом Божим, невдовзі зустріла шляхетного й поважного старця на ім’я Павло. Він привів дівчат у м. Міласа, що в Карії, та оселив їх у келіях неподалік від очолюваного ним монастиря. Тут св. Ксенія впродовж багатьох років провадила життя, подібне до ангельського.
Беручи на себе подвиги, що змушували тремтіти нечистих духів, вона проводила цілі ночі в молитві. Їла Ксенія лише раз на два чи три дні трохи хліба, замість приправ поливаючи його сльозами. Уникаючи марної слави, свята проводила дні у служінні нужденним. Довкола неї збиралося дедалі більше учениць, якими вона дбайливо керувала. Коли ж вони збудували біля келії церкву, присвячену св. Стефану, дівоча громада перетворилася на справжній монастир.
Пройшовши свій земний шлях справді як чужинка, відсторонена від усього мирського, свята Ксенія мирно відійшла до Бога в молитві за своїх сестер, душа піднеслася до небесної батьківщини. Бог явив ясний знак благовоління до Своєї святої угодниці i її великий хрест, оточений вінцем зірок, що сяяв у денному небі, затьмарюючи сонце. Він супроводжував поховальну процесію і зник, щойно тіло преподобної було віддане землі.
посилання ➦