Свята великомучениця Варвара
жила за царювання імператора Діоклетіана на рубежі III–IV століть. Вона була дочкою багатого язичника з Геліополя на ім'я Діоскор. Діоскор, що ревниво оберігав чудову красу дочки, вирушаючи одного разу в далеку дорогу, велів замкнути Варвару у високій вежі свого палацу, щоб жодна людина не змогла її побачити.
Багатий батько дав дочці прекрасну освіту і ні в чому їй не відмовляв, проте був не в змозі завадити проникливому розуму дівчини міркувати згідно з Божественним образом, укладеним у кожній людині. Спостерігаючи відображення присутності Божої в явищах природи, Варвара сама прийшла до пізнання Бога, Єдиного в трьох Особах і, відвертаючи розум від суєтних помислів, зверталася всім серцем до Христа, Небесного Нареченого.
Діоскор, який задумав збудувати лазню біля підніжжя вежі, наказав перед своїм від'їздом прорубати в її східній стіні лише два вікна. Незважаючи на це, Варвара наказала будівельникам влаштувати ще й третє вікно, щоб начинка будівлі висвітлювалася потрійним світлом. Він був покликаний знаменувати нетварне Світло Пресвятої Трійці, осяяє кожного, хто приходить у світ.
Повернувшись із далеких країн, Діоскор запропонував дочці багатого нареченого, але, на свій подив, почув відмову Варвари, яка бажала присвятити дівство єдиному Христу. Дізнавшись про те, що Варвара веліла зробити в його будівництві третє вікно, язичник прийшов у страшний гнів і зажадав у неї звіту. Тоді Варвара зобразила перед ним знамення хреста і, вказуючи батькові на три з'єднані пальці, сказала: «Отець, Син і Дух Святий є єдиним Світлом, яким висвітлюється все творіння, і цим знаменням рятуються люди». Не маючи сил стримати лють, Діоскор схопився за меч і готовий був розсікти їм власну дочку, але дівчина зуміла втекти. Варвара зникла в горах, де скеля чудово розступилася, приховавши її від переслідувачів.
Зрештою, батькові вдалося за допомогою пастуха відшукати те місце, де ховалася Варвара. Він наказав схопити дочку і видав її правителю провінції, перед яким свята безстрашно сповідала Христа і зневажила ідолів. Після цього Варвару піддали жорстоким мукам: бичували, терзали плоть залізними скребками, палили вогнем і били по голові камінням, так що все її тіло перетворилося на одну велику кровоточиву рану, після чого ледве живу мученицю кинули в темницю.
Вночі перед святою з'явився Господь Ісус Христос, осяяний Небесним світлом, і, зціливши всі рани Варвари, обіцяв бути поруч із нею до кінця.
Наступного дня християнку знову привели до суду. На загальний подив, від страшних ран на її тілі не залишилося і сліду. Тоді правитель звелів знову піддати катуванням, а потім зірвати з неї одяг і вивести на загальне посміяння. Однак Господь укрив Свою цнотливу наречену від нескромних поглядів, скинувши з неба вогняну кулю, яка огорнула святу Варвару на кшталт світлоносних шат.
Бачачи таку велику стійкість і явлені чудесні знамення, одна молода жінка, на ім'я Іуліанія, також сповідала себе християнкою, сповнена рішучості розділити мученицький подвиг святої Варвари. Її негайно схопили і піддали тим самим мукам, після чого тиран наказав обезголовити обох мучениць.
Після оголошення вироку Діоскор, увесь цей час безжально спостерігав за жорстокою розправою, випросив у імператора дозволу своїми руками стратити дочку. Мучениці були відведені на вершину гори і страчені: одна – катом, інша – власним жорстоким батьком. Відплата Божа не забарилася на голову Діоскора: по дорозі додому він був спопелений ударом блискавки.
Вночі перед святою з'явився Господь Ісус Христос, осяяний Небесним світлом, і, зціливши всі рани Варвари, обіцяв бути поруч із нею до кінця.
Наступного дня християнку знову привели до суду. На загальний подив, від страшних ран на її тілі не залишилося і сліду. Тоді правитель звелів знову піддати катуванням, а потім зірвати з неї одяг і вивести на загальне посміяння. Однак Господь укрив Свою цнотливу наречену від нескромних поглядів, скинувши з неба вогняну кулю, яка огорнула святу Варвару на кшталт світлоносних шат.
Бачачи таку велику стійкість і явлені чудесні знамення, одна молода жінка, на ім'я Іуліанія, також сповідала себе християнкою, сповнена рішучості розділити мученицький подвиг святої Варвари. Її негайно схопили і піддали тим самим мукам, після чого тиран наказав обезголовити обох мучениць.
Після оголошення вироку Діоскор, увесь цей час безжально спостерігав за жорстокою розправою, випросив у імператора дозволу своїми руками стратити дочку. Мучениці були відведені на вершину гори і страчені: одна – катом, інша – власним жорстоким батьком. Відплата Божа не забарилася на голову Діоскора: по дорозі додому він був спопелений ударом блискавки.