Свята Праматір Єва
Біблійна історія Адама і Єви описана на самому початку книги Буття (перша книга Старого Заповіту.
Цей сюжет розгортається у чотири головні етапи:
1. Створення та життя в Едемі. Після створення світу та першого чоловіка Адама, Бог побачив, що «не добре чоловікові бути самому». Він навів на Адама глибокий сон, узяв одне з його ребер і створив із нього жінку — Єву.Вони оселилися в Едемському саду (Раю), де панувала абсолютна гармонія. Їм було доручено доглядати сад і дозволено їсти плоди з будь-якого дерева, крім одного — Дерева пізнання добра і зла. Господь попередив: якщо вони скуштують його плід, то помруть.
2. Спокуса та гріхопадіння. Найхитріший серед створінь, Змій (диявол), звернувся до Єви з підступним питанням, посіявши в її душі сумнів щодо слів Бога. Він запевнив її, що від забороненого плоду вони не помруть, а навпаки — «стануть як боги, що знають добро і зло». Єва піддалася спокусі, бо плід здався їй гарним і корисним для набуття знань. Вона з'їла плід сама і дала спробувати Адаму. Одразу після цього у них відкрилися очі, і вони вперше відчули сором через свою наготу та страх перед Богом, тому сховалися серед дерев.
3. Божий суд. Коли Бог покликав Адама, той зізнався, що сховався, бо голий. Так викрився їхній гріх. Замість покаяння, перші люди почали перекладати провину: Адам звинуватив Єву (і Самого Бога, який її дав). Єва звинуватила Змія, який її обманув. Господь виніс суд над усіма учасниками: Змій був проклятий плазувати на череві та їсти порох. Єві було провіщено народжувати дітей у муках і бути в підпорядкуванні у чоловіка. Адаму — у поті чола працювати на землі, яка відтепер родитиме терни та будяки.
4. Вигнання з Раю. Бог зробив для Адама та Єви одяг із шкур тварин і вигнав їх з Едемського саду, щоб вони не змогли зірвати плід ще й з Дерева життя і жити вічно у стані гріха. Вхід до Раю заблокував Херувим із полум'яним мечем. Поза Раєм у них народилися діти, першими з яких були Каїн та Авель, а людство розпочало свою земну історію, позначену працею, хворобами та смертністю. У християнському богослов'ї цей момент називають первородним гріхом, наслідки якого, згідно з Новим Заповітом, подолав Ісус Христос.
Біблійна історія Адама і Єви описана на самому початку книги Буття (перша книга Старого Заповіту.
Цей сюжет розгортається у чотири головні етапи:
1. Створення та життя в Едемі. Після створення світу та першого чоловіка Адама, Бог побачив, що «не добре чоловікові бути самому». Він навів на Адама глибокий сон, узяв одне з його ребер і створив із нього жінку — Єву.Вони оселилися в Едемському саду (Раю), де панувала абсолютна гармонія. Їм було доручено доглядати сад і дозволено їсти плоди з будь-якого дерева, крім одного — Дерева пізнання добра і зла. Господь попередив: якщо вони скуштують його плід, то помруть.
2. Спокуса та гріхопадіння. Найхитріший серед створінь, Змій (диявол), звернувся до Єви з підступним питанням, посіявши в її душі сумнів щодо слів Бога. Він запевнив її, що від забороненого плоду вони не помруть, а навпаки — «стануть як боги, що знають добро і зло». Єва піддалася спокусі, бо плід здався їй гарним і корисним для набуття знань. Вона з'їла плід сама і дала спробувати Адаму. Одразу після цього у них відкрилися очі, і вони вперше відчули сором через свою наготу та страх перед Богом, тому сховалися серед дерев.
3. Божий суд. Коли Бог покликав Адама, той зізнався, що сховався, бо голий. Так викрився їхній гріх. Замість покаяння, перші люди почали перекладати провину: Адам звинуватив Єву (і Самого Бога, який її дав). Єва звинуватила Змія, який її обманув. Господь виніс суд над усіма учасниками: Змій був проклятий плазувати на череві та їсти порох. Єві було провіщено народжувати дітей у муках і бути в підпорядкуванні у чоловіка. Адаму — у поті чола працювати на землі, яка відтепер родитиме терни та будяки.
4. Вигнання з Раю. Бог зробив для Адама та Єви одяг із шкур тварин і вигнав їх з Едемського саду, щоб вони не змогли зірвати плід ще й з Дерева життя і жити вічно у стані гріха. Вхід до Раю заблокував Херувим із полум'яним мечем. Поза Раєм у них народилися діти, першими з яких були Каїн та Авель, а людство розпочало свою земну історію, позначену працею, хворобами та смертністю. У християнському богослов'ї цей момент називають первородним гріхом, наслідки якого, згідно з Новим Заповітом, подолав Ісус Христос.