Святитель Діонісій Ареопагіт
Коли святий апостол Павло проповідував в афінському ареопазі (Дії 17, 16 - 34), Діонісій прийняв це спасенне благовістя і став християнином.
Протягом трьох років Діонісій був сподвижником святого апостола Павла у проповіді Слова Божого. Згодом апостол Павло поставив його єпископом міста Афін.
У 57 році святий Діонісій був присутній під час поховання Пресвятої Богородиці.
Ще за життя Матері Божої Діонісій Ареопагіт, який спеціально приїжджав до Єрусалиму з Афін, щоб побачити Богоматір, писав своєму вчителю апостолу Павлу:
"Свідчу Богом, що, крім Самого Бога, немає нічого у всесвіті, такою мірою сповненого Божественної сили і благодаті. Ніхто з людей не може осягнути своїм розумом те, що я бачив. Сповідую перед Богом: коли я Іоанном, сяючим серед апостолів, як сонце на небі, був приведений перед лице Пресвятої Діви, я пережив невимовне відчуття
Переді мною заблищало якесь божественне сяйво. Воно осяяло мій дух. Я відчував пахощі невимовних ароматів і був сповнений такого захоплення, що ні тіло моє немічне, ні дух не могли перенести цих знамень і початків вічного блаженства та Небесної слави. Від її благодаті знемогло моє серце, знемагав мій дух. Якби в мене не були в пам'яті твої настанови, я вважав би її істинним Богом. Не можна собі й уявити більшого блаженства, ніж те, що я тоді відчув”.
Після смерті апостола Павла, бажаючи продовжити його справу, святитель Діонісій вирушив із проповіддю до західних країн, супроводжуваний пресвітером Рустиком і дияконом Єлевферієм. Багатьох він звернув до Христа у Римі, та був у Німеччині, Іспанії. У Галлії, під час переслідування християн язичницькою владою, всі три сповідники були схоплені і вкинуті до в'язниці. Вночі святий Діонісій відправив Божественну літургію в співслужінні Ангелів Божих. На ранок мученики були обезголовлені. Святий Діонісій узяв свою главу, пройшов з нею до храму і тільки там упав мертвий. Благочестива жінка Катулла поховала останки мученика.
Велике значення для Православної Церкви мають твори святого Діонісія Ареопагіта. До нашого часу з них збереглися чотири книги: "Про Небесну ієрархію", "Про церковну ієрархію", "Про Імена Божі", "Про містичне богослов'я", а також десять послань до різних осіб.
Книга "Про небесну ієрархію" написана, ймовірно, в одній із країн Західної Європи, де проповідував святий Діонісій. У ній викладається християнське вчення про світ ангельський. Ангельська (або небесна) ієрархія складається з дев'яти ангельських чинів: Серафими, Херувими, Престоли, Панування, Сили, Влади, Початку, Архангели, Ангели. (Собор Небесних Сил безтілесних – 8 листопада.)
Мета Богоустановленої ангельської ієрархії - сходження до Богоподібності через очищення, просвітництво та вдосконалення. Вищі лики стають носіями та джерелами Божественного Світу та Божественного життя для ликів підлеглих. Не тільки розумні, безтільні сили включені у світлоносні духовні ієрархії, але й людський рід, що відтворюється і освячується в Церкві Христовій.
Книга святителя Діонісія "Про церковну ієрархію" є продовженням його книги "Про небесну ієрархію". Церква Христова в її всесвітньому служінні ґрунтується, як і ангельські лики, на Богоустановленому священноначалії.
У світ земний, до чад церковним, Божественна благодать сходить прикровенно - у святих церковних обрядах, духовних по суті, але чуттєвих за образом. Лише небагато святих подвижників прозрівали земними очима вогнеподібну природу Святих Тайн Божих. Але поза церковними таїнствами, поза Хрещенням і Євхаристією, немає для людини світлоносної рятуючої благодаті Божої, немає Богопізнання, немає обоження.
Книга "Про імена Божі" викладає шляхи Богопознання через Лествицю Божественних імен.
Книга святителя Діонісія "Про містичне Богослов'я" також викладає вчення про Богопізнання. Богослов'я Православної Церкви все ґрунтується на досвідченому Богопізнанні. Щоб пізнати Бога – потрібно до Нього наблизитися, досягти стану Богоспілкування та обожнення. Це найбільше досягається молитвою. Не тому, що молитвою ми наближаємо до себе незбагненного Бога, а тому, що чиста сердечна молитва нас наближає до Бога.
Творіння святого Діонісія Ареопагіта (їх називають "Ареопагітики") мають виняткове значення у Богослов'ї Православної Церкви. Протягом майже чотирьох століть, до початку VI століття, творіння святого отця зберігалися лише у таємному переказі, переважно богословами Олександрійської Церкви. Вони були відомі Клименту Олександрійському, Орігену, Діонісію Великому, який очолював спадкоємне училище в Олександрії, і святому Григорію Богослову. Святий Діонісій Олександрійський писав святителю Григорію Богослову тлумачення "Ареопагітики". Загальноцерковне визнання творіння святого Діонісія Ареопагіта отримали у VI – VII ст. Особливу популярність мають коментарі до них, написані преподобним Максимом Сповідником (+662).