Святий преподобний Давид Гареджійський
прийшов за наказом Божої Матері до Грузії з Сирії в середині VI століття разом з преподобним Іоанном Зедазнійським серед його 12 учнів.
Спочатку святі отці оселилися на горі Зедазені, недалеко від Мцхети. Через 3 роки преподобний Іван розіслав своїх сподвижників у різні кінці Грузії. Преподобний Давид зі своїм учнем Лукіаном оселився на околицях Тбілісі на горі Мта-Цмінда («Свята Гора»).
Треба сказати, що сама Грузія була охрещена більш ніж за 200 років перед тим святою Ніною.
Але за всю історію Грузії вона зазнавала сильного тиску з боку Персії. Було безліч навал персів, Грузія зазнавала спустошення, пожеж. Багато часу перебувала в облоговій залежності від самих персів.
Якщо спочатку перси намагалися християнство витравити мечем, потім почали діяти дуже хитро. Вони стали всюди насаджувати маздеїзм, те, що в народі у нас називається вогнепоклонством. І тим ремісникам, купцям, які приймали маздеїзм, перси давали безліч усіляких пільг.
Дійшло до того, що капища вогнепоклонників стали розташовуватися біля входів у християнські храми.
Тому прихід отців-сирійців до Грузії можна назвати другим хрещенням.
Щочетверга преподобний спускався до міста і наставляв мешканців в основах християнської віри. Багато жителів почали повертатися до лона християнської Церкви. Звичайно, жерцям-вогнепоклонникам це не подобалося, і жерці підкупили одну занепалу дівчину, щоб вона обмовила преподобного, щоб вона назвала його винуватцем її гріха.
Будучи викликаний жителями на суд, преподобний підійшов до цієї дівчини і, торкнувшись палицею її утроби, запитав: «Я твій батько?» З утроби пролунав голос: «Ні», і був названий справжній винуватець її падіння. І після цього на очах здивованого народу вона народила камінь.
На згадку про таке дивне небесне заступництво преподобний випросив у Господа на тій горі цілюще джерело, до якого досі вдаються грузинки у своїх жіночих недугах.
Після цього преподобний Давид разом із Лукіаном покинули околиці Тбілісі і пішли на південний схід у пустельну місцевість Гареджі. Тут подвижники викопали собі в горі келії та оселилися в них. Пізніше біля них стали селитися й інші пустельники і утворилася знаменита Давидо-Гареджійська лавра.
Незадовго до смерті преподобний Давид вирушив для поклоніння на Святу Землю. І ось, зійшовши на гору, з якої вже відкривався вид на Святий Град, преподобний сказав своїм супутникам, що він не вартий ногами топтати ті місця, де ступала нога Спасителя.
Він попросив помолитися за нього у Гробу Господнього, а сам з молитвою взяв із землі три камені, поклав їх у торбинку і повернув назад. У цей час єрусалимському Патріарху з'явився Ангел, який сказав, що улюблений Божий Давид забрав усю благодать Гробу Господнього, і звелів спорядити скорохода, який забрав би у Преподобного два камені.
А третій камінь преподобний приніс у свою лавру, і він зберігся до нашого часу. Нині він зберігається у скарбниці нового Троїцького кафедрального собору у Тбілісі.
Помер преподобний Давид, причастившись Святих Дарів, 7/20 травня 604 року в четвер після Вознесіння. Тому пам'ять його і відбувається в цей день, а 7/20 травня відбувається пам'ять усіх 13-ти отців-сирійців.
Будучи викликаний жителями на суд, преподобний підійшов до цієї дівчини і, торкнувшись палицею її утроби, запитав: «Я твій батько?» З утроби пролунав голос: «Ні», і був названий справжній винуватець її падіння. І після цього на очах здивованого народу вона народила камінь.
На згадку про таке дивне небесне заступництво преподобний випросив у Господа на тій горі цілюще джерело, до якого досі вдаються грузинки у своїх жіночих недугах.
Після цього преподобний Давид разом із Лукіаном покинули околиці Тбілісі і пішли на південний схід у пустельну місцевість Гареджі. Тут подвижники викопали собі в горі келії та оселилися в них. Пізніше біля них стали селитися й інші пустельники і утворилася знаменита Давидо-Гареджійська лавра.
Незадовго до смерті преподобний Давид вирушив для поклоніння на Святу Землю. І ось, зійшовши на гору, з якої вже відкривався вид на Святий Град, преподобний сказав своїм супутникам, що він не вартий ногами топтати ті місця, де ступала нога Спасителя.
Він попросив помолитися за нього у Гробу Господнього, а сам з молитвою взяв із землі три камені, поклав їх у торбинку і повернув назад. У цей час єрусалимському Патріарху з'явився Ангел, який сказав, що улюблений Божий Давид забрав усю благодать Гробу Господнього, і звелів спорядити скорохода, який забрав би у Преподобного два камені.
А третій камінь преподобний приніс у свою лавру, і він зберігся до нашого часу. Нині він зберігається у скарбниці нового Троїцького кафедрального собору у Тбілісі.
Помер преподобний Давид, причастившись Святих Дарів, 7/20 травня 604 року в четвер після Вознесіння. Тому пам'ять його і відбувається в цей день, а 7/20 травня відбувається пам'ять усіх 13-ти отців-сирійців.