Така милість їм не була б дарована Богом, якби вони справді не перевершували всіх праведністю та святістю. Але як Сам Господь мав втілитись від Пресвятої та Пречистої Матері, так і Матері Божій годилося походити від святих і чистих батьків. Подібно до того, як земні царі мають свої порфіри, зроблені не з простої матерії, а із златотканної, так і Небесний Цар захотів мати Пречистою Своєю Матір'ю, у плоть Якої як у царську порфіру, Йому мало бути одягнену, народжену не від звичайних нестримних батьків, як б із простої матерії, але від цнотливих і святих, як би з матерії златотканної, прообразом чого служила старозавітна скинія, яку Бог наказав Мойсею зробити з багряної та червленої матерії та з віссону (Вих.27:16). Скинія ця утворила Діву Марію, що вселився в Яку Бог мав «з людини пажити» як написано: «Ось, скинія Бога з людьми, і Він буде мешкати з ними» (Об'явл.21:3). Багряна і червлена матерія та вісон, з яких була зроблена скинія, прообразили батьків Божої Матері, Яка походить і народилася від цнотливості та помірності, ніби від багряної та червленої одежі, і досконалості їх у виконанні всіх заповідей Господніх, як від віссону.
Але це святе подружжя, на Боже звільнення, довгий час було бездітним, – щоб у самому зачатті та народженні такої дочки була явлена і сила Божої благодаті, і честь народженої та гідність батьків; бо неплідній і старій жінці народити інакше неможливо, як за силою Божої благодаті: тут діє вже не природа, а Бог, який перемагає закони природи і знищує узи неплідності. Народитися від неплідних і для людей похилого віку батьків – велика честь і для самої народженої, тому що вона народжується не від нестримних батьків, а від поміркованих і для людей похилого віку, якими були Іоаким і Анна, які п'ятдесят років жили в подружжі і не мали дітей. Нарешті, через таке народження відкривається гідність і самих батьків, оскільки вони після довгого неплідства народили радість усьому світу, чим уподібнилися святому патріарху Аврааму і благочестивій дружині його Саррі, що народили, за Божою обітницею, Ісаака в старості (Бут.21:2). Однак, без сумніву, можна сказати, що Різдво Богородиці вище за народження Авраамом і Саррою Ісаака. Наскільки сама народжена Діва Марія вища і гідніша за пошану, ніж Ісаак, настільки більша і вища гідність Іоакима та Анни, ніж Авраама та Сарри. Цієї гідності вони не одразу досягли, але тільки старанним постом і молитвами, у душевному прикрості та в серцевому скорботі благали про це Бога: і скорбота їхня звернулася на радість, а безчестя їхнє стало передвісником великої честі, і старанне прохання керівником до отримання благ, і молитва – найкраща клопотання.
Йоаким і Ганна довгий час журилися і плакали, що вони не мають дітей. Якось Єгояким у велике свято приносив у Єрусалимському храмі дари Господу Богу; разом із Йоакимом та всі ізраїльтяни приносили свої дари в жертву Богові. Колишній на той час первосвященик Іссахар не захотів прийняти дарів Йоакима, бо він був бездітним.
«Не повинно,— говорив він,— приймати від тебе дари, бо ти не маєш дітей, а отже й благословення Божого: мабуть, у тебе є якісь таємні гріхи».
Також і один єврей з коліна Рувимова, що разом з іншими приносив свої дари, докоряв Йоакимові, говорячи:
– Навіщо ти хочеш переда мною принести жертви Богу? хіба ти не знаєш, що ти недостойний приносити дари разом з нами, бо ти не залишиш в Ізраїлі потомства?
Докори ці дуже засмутили Йоакима, і він у сильній скорботі пішов із храму Божого посоромленим і приниженим, і свято для нього звернулося до смутку, а святкова радість змінилася скорботою. Глибоко сумуючи, він не повернувся додому, але пішов у пустелю до пастухів, що пасли його череди, і там плакав про неплідство своє і про ганьбу і докори, зроблені йому. Згадавши про Авраама, праотця свого, якому вже в похилому віці Бог дарував сина, Йоаким став старанно молити Господа, щоб Він і його сподобив такого ж благовоління, почув би його молитву, помилував би і відібрав від нього ганьбу з боку людей, дарувавши в старості плід його подружжю, як колись Авраамові.
- Хай я, - молився він, - мати можливість іменуватися батьком дитини, а не бездітним і відкинутим від Бога терпіти докори від людей!
До цієї молитви Іоаким приєднав піст і сорок днів не їв хліба.
- Не їстиму, - казав він, - і до свого дому не повернуся; нехай сльози мої будуть мені їжею, а пустеля ця домом, доки не почує і не відніме від мене ганьбу Господь, Бог Ізраїлів.
Так само і дружина його, будучи вдома і почувши, що первосвященик не хотів прийняти їхні дари, докоряючи в неплідності, і що чоловік її від великої скорботи пішов у пустелю, плакала невтішними сльозами.
- Тепер, - говорила вона, - я найнещасніша за всіх: Богом знехтувана, у людей зневажена і чоловіком залишена! про що плакати тепер: чи про вдівство своє, чи про безчадство, про сирітство своє чи про те, що не удостоїлася називатися матір'ю?!
Так гірко плакала вона всі дні.
Рабиня Ганни, на ім'я Юдіф, намагалася її втішити, але не могла: бо хто може втішити ту, сум якої глибокий, як море?
Якось Ганна сумна пішла до свого саду, сіла під лавровим деревом, зітхнула з глибини серця і, звівши свої очі, сповнені сліз до неба, побачила на дереві пташине гніздо з маленькими пташенятами. Видовище це завдало їй ще більшої скорботи, і вона з плачем почала кричати:
– Горе мені бездітної! Мабуть, я найгрішніша серед усіх Ізраїлевих дочок, що одна перед усіма дружинами така принижена. Усі носять плід свого черева на своїх руках, – всі втішаються своїми дітьми: я ж одна далека від цієї радості. Горе мені! Дари всіх приймаються в храмі Божому, і за дитинство їм шанують: я ж одна відкинута від храму Господа мого. Горе мені! Кому я уподібнюся? ні птахам небесним, ні звірам земним: бо й ті приносять Тобі, Господи Боже, плід свій, я ж одна неплідна. навіть із землею я не можу порівняти себе: бо вона мерзить і вирощує насіння і, приносячи плоди, благословляє Тебе, Небесного Батька: я ж одна безплідна на землі. На жаль, Господи, Господи! Я одна, грішна, позбавлена потомства. Ти, Котрий колись дарував Саррі в глибокій старості сина Ісаака (Бут.21:1–8), Ти, Який відкрив утробу Анни, матері Твого пророка Самуїла (1Цар.1:20), поглянь нині на мене і почуй молитви мої. Господи Саваоф! Ти знаєш ганьбу бездітності: припини смуток серця мого і відверни мою утробу і мене неплідну зробивши плодоносною, щоб народжене мною ми принесли Тобі в дар, благословляючи, оспівуючи і згідно прославляючи Твоє милосердя.
Коли Анна з плачем і риданням так вигукувала, явився їй ангел Господній і сказав:
– Ганно, Ганно! почута твоя молитва, зітхання твої пройшли крізь хмари, сльози твої з'явилися перед Богом, і ти зачнеш і народиш Дочку благословенну; через неї отримають благословення всі племена земні і буде даровано усьому світу спасіння; ім'я їй буде Марія.
Почувши ангельські слова, Анна вклонилася Богові і сказала:
– Живий Господь Бог, якщо народиться у мене дитя – я віддам його на служіння Богові. Нехай він служить Йому і прославляє святе ім'я Боже день і ніч у час свого життя.
Після цього, наповнившись невимовною радістю, свята Анна швидко пішла до Єрусалиму, щоб там з молитвою віддати подяку Богові за Його милостиве відвідування.
У той же час Ангол з'явився і Йоакиму в пустелі і сказав:
- Йоаким, Йоаким! Почув Бог молитву твою і благоволить дарувати тобі благодать Свою: дружина твоя Анна зачне та народить тобі дочку, народження якої буде радістю для всього світу. І ось тобі знак, що я Євангелію тобі істину: йди до Єрусалиму до храму Божого і там, біля золотих воріт, знайдеш свою дружину Анну, якій я сповістив те саме.
Йоаким, здивований таким ангельським благовістям, славлячи Бога і завдяки Його серцем і устами за велике милосердя, з радістю та веселістю поспішно вирушив до Єрусалимського храму. Там, як і сповістив йому ангел, він знайшов біля золотих воріт Анну, що молиться Богові, і розповів їй про ангельське благовістя. Також і вона розповіла йому про те, що бачила і чула ангела, який сповістив про народження у неї дочки. Тоді Йоаким та Анна прославили Бога, який створив їм таку велику милість і, вклонившись Йому у святому храмі, повернулися до свого дому.
І зачала свята Анна в дев'ятий день грудня місяця, а восьмого вересня в неї народилася дочка, пречиста і Преблагословенна Діва Марія, початок і клопотання нашого спасіння, про різдво Кої зраділи і небо, і земля. Іоаким з нагоди Її народження приніс Богові великі дари, жертви та цілопалення, і отримав благословення первосвященика, священиків, Левитів та всіх людей за те, що сподобився благословення Божого. Потім він улаштував у домі своєму багату трапезу, і всі весело прославляли Бога.
Підростаючу Діву Марію батьки Її берегли, як зіницю ока, знаючи, за особливим Божим одкровенням, що Вона буде світлом усьому світу і оновленням єства людського. Тому вони виховували її з такою ретельною обачністю, якою подобалася Тієї, що мала бути матір'ю Спасителя нашого. Вони любили її не тільки як дочку, таку довгу, як очікується, але й шанували, як пані свою, пам'ятаючи ангельські слова, сказані про неї, і провидячи духом, що має над нею відбутися. Вона ж, сповнена Божественної благодаті, таємниче збагачувала тією самою благодаттю і своїх батьків. Подібно до того, як сонце своїми променями висвітлює зірки небесні, приділяючи їм частинки свого світла, так і богообрана Марія, як сонце, осяяла променями даної їй благодаті Йоакима та Анну, так що й вони були сповнені Духа Божого, і твердо вірували у виконання ангельських.
Коли юнакові Марії виповнилося три роки, батьки ввели її зі славою до храму Господнього, супроводжуючи з запаленими світильниками, і присвятили її на служіння Богові, як обіцяли. Через кілька років після введення Марії до храму, святий Іоаким помер, вісімдесяти років від народження. Свята Анна, залишившись вдовою, покинула Назарет і прийшла до Єрусалиму, де перебувала біля своєї Пресвятої Дочки, молячись безперестанку у Божому храмі. Проживши в Єрусалимі два роки, вона спочила про Господа, маючи 79 років від народження
